Нещодавно в Одесі презентували дослідження щодо ситуації на медіаринку в регіоні. Проекти, в рамках яких тривав збір інформації, тривали з вересня 2015 року по січень 2016 року. Як розповів нам Роман Кабачій, медіа експерт Інституту масової інформації, в Одесі виборку робили у вересні – жовтні 2015, перед виборами. Ми поспілкувалися з Романом щодо того, що відбувається зі ЗМІ в Одеському регіоні та по всій країні.

Про проект

За словами Романа, проект скеровано скоріше на те, щоб просто зрозуміти, чим годують насправді одеських та українських читачів і глядачів, ніж «тикнути носом» журналістів у те, що саме вони роблять не так і як вони це роблять.

«Позитив є в тому, що є плюралізм думок. Може це досягається тим, що ЗМІ справді належать дуже багатьом власникам і вони через свої редакційні політики просувають іншу точку зору. Тобто у «вінєгрєті» одесит може вибрати, щось подивитися, змішати», – каже Роман про ситуацію на одеському ринку ЗМІ.

(Ж) Але це якщо одесит піде дивитися на інших ресурсах?

(Р) Так, але те, що в нього є цей вибір – це вже позитив. На 5 каналі говорили, що якась частина їхніх глядачів – це «смотрю і нєнавіжу». Тобто включити і подивитися, а що ж вони там «брешуть». Так і тут.

Про контент і редакторів

Дослідження наших партнерів показало, що політика наприклад на 5 чи на 6 місці з того, що цікавить людей. А політизованість наших ЗМІ вона дуже велика і надто емоційно забарвлена. Людей цікавлять більше речі, які стосуються безпосередньо їх.

Наш зріз ІМІ показав, що досить мало висвітлюється війна на сході, а зріз GFK показав, що війна на сході цікавить людей. І інформації про неї їм бракує. Вочевидь, люди або не вірять рапортам влади, вони хочуть може більше якихось журналістських розслідувань, точніших матеріалів де служать наші хлопці, в яких умовах і так далі. Тобто якогось більш людського підходу до цієї теми. І коли редактор каже що люди втомилися від цієї теми або втомилися від теми переселенців – то це не факт.

Редактори формують образ, який у них в голові. Тобто, коли ми живемо як журналісти, в якомусь потоці новин, вони у нас пересіюються і, навіть, якийсь спотворений образ дійсності викликають. То це не факт, що у простої людини так само. А ми намагаємось на неї екстраполювати те, що думаємо ми, як нам здається і так далі. І формуємо з цієї людини такого теж «зомбі» інформаційно залежного.

Про кількість ЗМІ та їхні перспективи

У вас найбільший ринок ЗМІ із тих 5 областей, які ми в даному проекті презентували. Є ЗМІ, які народжуються і відмирають. Є ЗМІ, які реєструються, а не діють. Тобто, мені здається, з часом, все не те щоби стане на свої місця, але кожне ЗМІ знайде свою нішу. Одеса – місто мільйонник, хоч там може і втратила по точному числу, Одеська область найбільша в Україні. І інформаційні заходи завжди матимуть тут сенс, і їх треба розвивати. Тобто, читача (чи глядача) треба виховувати. І щоб принаймні в головах, навіть якщо ти працюєш у ЗМІ Ківалова, чи ще якогось одіозного політика, то все одно пам’ятати про якусь місію взагалі треба.

Ті тенденції, які на Заході існують… Що можна сказати: оце ЗМІ – ліберальне, оце ЗМІ – консервативне, оце ЗМІ, скажімо так, «лівацьке». А в нас ЗМІ ділять лише по тому, кому вони належать. І, відповідно, відпадає взагалі сенс цієї дискусії. Тому що «ну а що ж з тобою говорить, якщо ти ківаловське». А люди все ж таки люди. Вони в одному місті живуть, одним повітрям дихають. Мусять навчатися з собою говорити.

Практично не існує такого поняття як сила профспілки. Якби журналісти вміли відстоювати свої права, то вони і так само вміли б більш незалежно подавати новини і свої матеріали. Тому що в більшості дуже часто виходить, що навіть самоцензура вмикається: «О боже, я цього не зроблю, бо шо ж мені скаже редактор». Відповідно бракує тоді об’єктивної подачі інформації.

Про те, до чого приводить «джинса»

Ми бачимо до чого призвело викривлення, спотворення образу. До війни воно призвело. До відтяпування від України територій. Просто пригадати, як партія Януковича і сам Янукович в 2013 році готувалися до президентських виборів у 2015. Як вони це робили. Вони творили із «Свободи» фашистів, націоналістів, готували Тягнибока на другий тур до Януковича, і за фашиста ніби ніхто б і не проголосував. Настроювали людей на те, що на захід від якоїсь там лінії адміністративного кордону якоїсь області вже всі бандерівці.

Тільки чомусь може для Донецької області бандерівці починались у Дніпропетровську, Для Дніпропетровська бандерівці починались у Вінниці, а для Вінниці звісно що які бандерівці, вони починались тільки у Львові. Вийшло, що усі бандерівці по накручуванню. І хто це робив? Це ЗМІ робили через «джинсу».

Я пам’ятаю в газеті «Сегодня» просто купи матеріалів про те, як партія Регіонів буде боротися із фашизмом. Де в 2013 році вони бачили той фашизм? А люди тепер сидять у Донецьку і чекають, поки Правий Сектор прийде їх різати. Досі сидять і чекають. Це ЗМІ зробили. Політики їм оплатили цю джинсу, а ЗМІ втюхали в мозки даним людям. І ця відповідальність, вона десь має бути у головах, як на мене. Її нема у багатьох людей. Заплатили зарплату і добре.

Але воно повинно бути, тому що це місія.