Громадське ТБ Одеси

Група волонтерів «Ангели Одеси» курує одразу декілька дитячих будинків. Їх допомога не стільки «спонсорська», скільки «людська». Головне, кажуть вони, дати зрозуміти дітям, що вони комусь потрібні, подарувати їм увагу та спілкування.

Дивіться невеличкий документальний фільм Громадського Одеси про один день з життя одеських волонтерів, які присвячують свій вільний час «сонячним», та багатьом іншим діткам, які залишились в складних життєвих обставинах.

Іра Редько, засновник організації «Ангели Одеси» розповіла нам по дорозі в дитячий будинок-інтернат для дітей та дівчат з синдромом Дауна та ДЦП наступне:

«Від багатьох просто відмовились. Коли побачили, що дитинка народилась хворою, просто одразу відмовились та здали в дитячий будинок. Тому навряд чи їх хтось навідує чи забирає на канікули або вихідні, як в звичайних інтернатах.

Їм все подобається. Це дуже неперебірливі діти. Їм сподобається, якщо ти просто прийдеш та побудеш там, та будеш посміхатися.

Не обов’язково бути багатим, або мати багато вільного часу, головне бажання. Та любов до дітей. Коли на початковому етапі я ще шукала волонтерів, я питалась не про те, чи можуть вони приділяти час, ходи будь ласка з нами… Перше, про що я питала – це про любов до дітей. Якщо в тебе є любов, все інше в тебе з’явиться: і бажання, я можливості.

Є насправді чарівні діти, які чекають саме на тебе. Нікого іншого, саме тебе. Є хлопчик, до якого я приїжджаю вже три роки. Коли ще не було організації, як такої. Я просто в нього закохалась. Йому було тоді 9 років. Бачить він максимум на 3 відсотки напевно, якщо не менше. Але він просто чудовий. Він такий талановитий, він такий мудрий. Він дуже багато пережив у своєму житті. В нього дуже складна ситуація з мамою, взагалі з рідними. І він такі іноді висновки робить. Ніяких книжок не потрібно. Просто щоб він поспілкувався з тобою. Це дійсно для мене якась особлива дитина. Це мій, напевно, стимул, мотиватор. Це та дитина, з якої все почалося».

В інтернаті, який знаходиться в Одесі на вул. Макаренко, 20, живуть дівчатка змалку і до 35 років. Потім їх розподіляють або у гуртожиток, якщо вони достатньо адаптувалися, або в інші спеціальні заклади. Всі вихованці вчяться обслуговувати себе та працювати. Все, що зроблено на території інтернату – зроблено їхніми руками.

 

Олена Гладкова, Олена Васіна, Андрій Васін