Творчих людей завжди тягне туди, де можна відчути вічність. Саме тому мабуть, і заробив собі таку популярність серед фотографів Urban Exploration.
Відвідати місця, де можна уявити розвал цивілізації, де дуже відчувається вплив часу на все, що створено людиною.
Перебуваючи в Словаччині нашому журналісту Сергію Назарову вдалось відвідати один за таких об’єктів урбаністичної культури та поспілкуватись з провідником в світ, де час зупинився.
Наш герой – Арчі. Вдень він молодий ІТ-спеціаліст, що працює для невеликої компанії з розробки ігор. Але як тільки в нього є шанс, він перетворюється на дослідника міського простору, що був покинутий людьми з різних причин.
Що таке «Urban Exploration» для тебе і навіщо ти це робиш?
Арчі: Для мене це просто хобі – проведення часу, це розслабляє. Мені подобається вивчати нові частини свого міста. Міські руїни, де завжди є це почуття «бути десь, де дуже мало людей побували» або «бути десь, де я не повинен бути». Хоча, я повинен визнати, я не той тип, що шукає адреналіну, тому я зазвичай уникаю місць з високим рівнем безпеки або тих, де зовсім ясно, що власник не має бажання нікому нічого показувати.
Що мені подобається в самих місцях – це атмосфера. Мені подобається стояти в руїнах і уявляти їх «кращі дні», людей, які жили або працювали там, роблячи свої звичайні справи. Крім того, цікаво дивитися, як природа протягом часу поглинає те, що створено людиною.
Як довго ти займаєшся urbex?
Арчі: Я почав десь протягом моїх років у старших класах школи, це десь 10 років тому, але я не можу сказати, що я робив це постійно з тих пір. Були періоди, в які ми знаходили новий об’єкт два рази на місяць, а були роки, в яких ми не знаходили нічого, або, принаймні, нічого нового.
Які самі класні місця, які ти відвідав або збираєшся?
Арчі: ТЕЦ в Братиславі, ми доклали багато зусиль (і трошки удачі), щоб потрапити туди непоміченими. Шахта в селі в центральній Словаччині, яка була запечатана, коли її покинули, а потім хтось відкрив її, ймовірно, що такі ж ентузіасти як ми. Крім того, пологовий будинок, в якому я народився, і який також сповнений сюрпризів. Але я не маю особистого списку найкрутіших об’єктів, всі вони були в якомусь роді унікальними. “Були”, бо нажаль багато з них були знесені з того часу.
Я хотів би побачити «Istrochem», який представляє собою частково функціональний промисловий комплекс тут, в Братиславі.
Хоча багато людей вже були там, мені ніколи не подобалася ідея бігу від охоронців з собаками, що, як правило, відбувається там час від часу. Я думаю, що його вже знесуть, коли я нарешті вирішу на нього подивитись сам. Звісно, є ще Чорнобильська зона, яка є просто раєм для «Urban Exploration». Ну і, звісно, є деякі екзотичні місця в світі, які я спробую відвідати, якщо випадково потраплю в ті країни.
Хто твої улюблені міські дослідники?
Арчі: Я ніколи добре не запам’ятовую їх імена. Я, звичайно, бачив багато фотографій з усього світу, але фотографії були більш цікавими для мене, ніж люди, які їх зробили. Я пам’ятаю кілька місцевих хлопців – Ynately, SOHO, Linkman, Asebest – і я знаю, що Ynately і SOHO відвідали місця за межами кордонів Словаччини, але я не думаю, що вони відомі на міжнародному рівні.
Що ти знаєш про urbex в Україні?
Арчі: Не так багато. Чорнобильську зону, звичайно, що у вас є цей дуже схиблений і крутий чувак Mustang Wanted, який любить грати з гравітацією =)
Чи «Urban Exploration» законний?
Арчі: Залежно від місця, яке ви хочете дослідити. Якщо вам потрібно перелізти через паркан зі знаком “Стороннім вхід заборонено”, то ви можете бути впевнені, що це не законно. Але багато коли знаки відсутні і паркани давно вже теж, тож є хороший шанс, що ніхто насправді не дбає про місце, і це можна навіть розглядати як «суспільний простір», бо власник зобов’язаний маркувати свою нерухомість принаймні попереджувальними знаками, якщо він хоче, щоб люди поважали його.
Звичайно, легальність це одне, а думки окремих поліцейських або охоронців можуть відрізнятися. Завжди краще уникати їх та залишатися настільки “чистим”, наскільки це можливо – поводити себе тихо, ніякої незаконної діяльності, нелегальних вечірок, гри в страйкбол. Деяким охоронцям може навіть не сподобається той факт, що ви просто фотографуєте.
Наскільки великим є рух «Urban Exploration»?
Арчі: Якби я мав би вгадати, я б сказав, що це не менше, ніж 100 чоловік тут, в Словаччині, хоча я не перебував на «сцені» протягом досить тривалого часу. Всі вони були активними на міжнародному форумі під назвою SkyscraperCity, але в даний час є також численні групи у Facebook, про які я, ймовірно, навіть і не знаю.
В міських дослідників є багато правил стосовно безпеки, анонімності, нерозповсюдження інформації про об’єкти та інше. Але головне правило справжнього Urban Explorера – «не брати нічого, крім фотографій, не залишати нічого, крім слідів»
«Urban Exploration», міське дослідження або промисловий туризм — це дослідження людьми територій, будівель та інженерних споруд виробничого або спеціального призначення, а також будь-яких закинутих споруд з метою отримання психологічного, естетичного або дослідницького задоволення. (із матеріалів Вікіпедії)
Сергій Назаров для Громадське.Одеса
The project Empowering Young Ukrainian Journalists was financed by the European Union through the programme Erasmus +
